ОСВІТНІ РЕФОРМИ 1950–60-Х РОКІВ В ЕПІСТОЛЯРІЇ В. СУХОМЛИНСЬКОГО

Анотація

У статті проаналізовано погляди Василя Сухомлинського на освітні реформи 1950–60-х років, відображені в його епістолярній спадщині. Досліджено листи педагога до офіційних осіб, колег-учителів, науковців і закордонних кореспондентів, у яких він висловлював критичні зауваги щодо освітньої політики СРСР та УРСР, оцінював передбачувані наслідки «Закону про школу» 1958 р., зокрема реформу вечірньої освіти, скорочення терміну навчання в початковій школі, поширення інтернатної системи. З’ясовано, що педагог послідовно обстоював принципи гуманізму, збереження провідної ролі сім’ї у вихованні дітей, поступовості процесу реформування, рівності можливостей здобуття освіти в місті й на селі. Його позиція істотно відрізнялася від офіційних тенденцій до уніфікації освіти та перевантаження школярів; натомість він наполягав на індивідуальному підході й формуванні цілісної, всебічно розвиненої особистості. Підкреслено актуальність дослідження, зумовленуперегуком багатьох ідей Сухомлинського з викликами сучасної шкільної реформи (НУШ), що дає змогу глибше осмислити ризики та можливості трансформації освіти.