ГІГІЄНІЧНЕ ПРОСВІТНИЦТВО ДІТЕЙ ТА ДОРОСЛИХ У ГАЛИЧИНІ (КІНЕЦЬ ХІХ – 30-ТІ РР. ХХ СТ.) У КОНТЕКСТІ СЬОГОДЕННЯ
DOI:
https://doi.org/10.35619/pse.vi1.4Ключові слова:
гігієнічне просвітництво, учні, дорослі, українські громадські товариства, освіта дорослих, гігієна, здоров’язбереження, ГаличинаАнотація
У статті проаналізовано провідні тенденції гігієнічного просвітництва дітей і дорослих у Галичині кінця ХІХ – у 30-ті рр. ХХ ст., визначено можливості використання цього історичного досвіду за сучасних умов в Україні.
Наголошено, що рушійною силою гігієнічного просвітництва за досліджуваної доби виступили медичні та громадські діячі, освітяни, студенти, свідоме селянство, активістки жіночого руху, згуртовані в Українському гігієнічному товаристві, «Народній лічниці», Українському лікарському товаристві, «Медичній громаді», товаристві «Відродження», Українському педагогічному товаристві «Рідна школа», «Просвіті», Союзі українок, «Академічній громаді», Товаристві імені Петра Могили інших українських громадських інституціях. Вони спрямовували свої сили на боротьбу з інфекційними захворюваннями; розвиток консультативної діяльності; запобігання поширенню інфекційним хворобам; гігієнічну освіту та просвітництво українців; медичну опіку жінки-матері, боротьбу з інфекційними недугами, зокрема туберкульозом, тощо. Зроблено висновок, що за досліджуваного періоду було створено ефективні форми, оригінальні механізми, засоби масового гігієнічного просвітництва дітей та дорослих, які реально вплинули на здоров’язбереження людей. Подібні заходи проводили і польські громадські товариства (у сфері боротьби проти туберкульозу інколи польські та українські товариства виступали спільним фронтом).
За умов поширення коронавірусної хвороби COVID-19, воєнного часу аналіз цього педагогічного ретродосвіду проєктує на розроблення наукової концепції гігієнічного просвітництва, що передбачає обґрунтування теоретичних підходів до вивчення цієї проблеми, створення цілісної комплексної державної програми, спрямованої на профілактику інфекційних недуг, відновлення генофонду українства, випрацювання чітких рекомендацій щодо дотримання гігієнічних норм та умов, проведення просвітницьких профілактичних заходів у закладах освіти для дітей та батьків, з-поміж дорослого населення, інформування про профілактику та особливості поширенням інфекційних захворювань за умов воєнних дій тощо.
