КОУЧИНГ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ: ДЕФІНІТИВНИЙ АНАЛІЗ УКРАЇНСЬКОГО ТА ЗАРУБІЖНОГО ДИСКУРСУ

Анотація

У статті на основі аналізу українського та зарубіжного наукового дискурсу здійснено спробу термінологічної концептуалізації (визначення дефініцій, структуризація, виокремлення і характеристика основних складників) коучингу як педагогічної технології. У контексті порушеної проблеми визначено сутність понять «технологія», «педагогічна техніка», «метод», «методика», «модель», «педагогічне модулювання» тощо. З’ясовано спільне та відмінне в їхньому трактуванні у зарубіжній терміносистемі класичного коучингу та українській педагогічній науці. Зазначено, що через невдалу інтерпретацію українськими дослідниками термінології західного коучингу продукуються не зовсім сприйнятливі для його теорії і практики новотвори на кшталт «коучингова технологія», «коучингова техніка», «коучингова методика», «коучинг-метод», «коучингова модель», «коучингове моделювання». Замість них зарубіжні автори оперують загальним поняттям «коучинговий інструментарій». Запропоновано визначення коучингової технології як цілеспрямовано організованого процесу освітньо-виховного впливу на особистість здобувача освіти від постановки конкретних цілей до здобуття очікуваних результатів. Її важливою особливістю є чітка алгоритмованість та процедура втілення у вигляді системи дій.

Розглянуто коучинг як педагогічну технологію на трьох рівнях: загальнопедагогічному – визначає коучингову технологію як цілісну систему, що має свої цілі, зміст, методи, форми, засоби, механізми навчання та взаємин суб’єктів освітнього процесу; предметному – окреслює використання коучингової технології як сукупності методів, прийомів, засобів для реалізації змісту навчання у межах певного предмета та групи, освітнього закладу; локальному (модульному) – стосується технології окремих складників освітнього процесу, що передбачають розв’язання конкретних навчальних. завдань та проєктування певних компонентів освітнього процесу.