МЕТОДОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА АСПІРАНТІВ: ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА

Анотація

Сучасна педагогічна наука стоїть перед необхідністю якісного оновлення в умовах глобальних викликів, демографічної кризи, переходу до інформаційного суспільства та масового використання штучного інтелекту. Вирішальну роль у цьому процесі відіграють майбутні вчені-педагоги, які сьогодні навчаються в аспірантурі, тому формування їхньої методологічної культури стає першочерговим завданням.

У статті розкрито теоретико-практичні аспекти методологічної культури аспірантів, узагальнено результати останніх досліджень та запропоновано авторську програму вивчення основ методології в університетах. У роботі проводиться аналіз спадщини академіка С. Гончаренка як засновника сучасної вітчизняної педагогічної методології, а також досліджується внесок таких учених, як О. Сухомлинська, В. Кушнір, М. Сокол та інших у розвиток понятійно-термінологічного апарату педагогіки.

Порівняльний аналіз вітчизняного та європейського досвіду (на прикладі Польщі) засвідчує, що методологічні питання посідають одне з чільних місць у педагогічній науці. У статті пропонується авторська система ключових напрямів розвитку методології педагогіки, що включає одинадцять актуальних проблемних блоків – від розвитку педагогічної лексикографії до основ компаративістики та прогностичної оцінки розвитку освітніх систем.

Особливу увагу приділено коректному використанню штучного інтелекту як інструменту наукового пошуку. На прикладі порівняння результатів роботи Chat GPT з авторською системою напрямів дослідження демонструються можливості та обмеження штучного інтелекту у методологічних пошуках.

Стаття містить практично орієнтовані пропозиції щодо вдосконалення підготовки аспірантів, зокрема через апробацію методологічних ідей у роботі з практиками, що забезпечить перехід від хаотичного застосування методів до системної дослідницької діяльності.