ІНКЛЮЗИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПЕДАГОГА ЯК УМОВА ЕФЕКТИВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню проблематики становлення інклюзивної компетентності вчителя, що розглядається як визначальний чинник результативного здійснення навчально-виховної діяльності у школах загальної середньої ланки. Шляхом опрацювання фахових наукових праць упорядковано теоретичні погляди на тлумачення дефініції «інклюзивна компетентність» й розкрито її внутрішню архітектоніку: мотиваційно-ціннісну, когнітивну, діяльнісно-практичну, комунікативну та рефлексивну складові. Здійснено опрацювання кількісних показників, що відображають тенденції поширення інклюзивних практик в освітньому просторі України впродовж 2020–2025 років, а саме: збільшення контингенту вихованців з особливими освітніми потребами, залучених до спільного навчання, та розширення мережі інклюзивних класів і груп. Висвітлено підсумки моніторингових обстежень щодо ступеня підготовленості педагогічного персоналу до діяльності в інклюзивних умовах, з’ясовано провідні перешкоди й утруднення, що виникають у щоденній практиці вчителів. Розроблено авторську модель інклюзивної компетентності педагога, побудовану з опорою на чинні нормативно-правові вимоги та реальні запити освітніх установ. Аргументовано шляхи фахового зростання педагогічних кадрів у галузі інклюзивного навчання із залученням зарубіжних напрацювань та врахуванням внутрішньодержавної специфіки. Окреслено значення міжфахової кооперації, передусім спільної роботи вчителя з помічником педагога, шкільним психологом, логопедом та працівниками інклюзивно-ресурсного центру. Підтверджено, що планомірне нарощування інклюзивної компетентності відчутно покращує рівень освітніх послуг для кожного учасника освітнього процесу.